Репутація або прибуток?

Репутація або прибуток?

30.06.2016

Нещодавно вийшла стаття в одному з найбільш авторитетних вітчизняних бізнес-видань «Бізнес», в якій засновник компанії Сергій Михайлик підняв ряд питань на «злобу дня», які добре відомі підприємцям, але про які «не зручно» говорити в цілому.

Компанія «Автотранс» широко відома в українських ділових колах своєю принциповістю і доброчесністю. Нещодавно вийшла стаття в одному з найбільш авторитетних вітчизняних бізнес-видань «Бізнес», в якій засновник компанії Сергій Михайлик підняв ряд питань на «злобу дня», які добре відомі підприємцям, але про які «не зручно» говорити в цілому. З огляду на резонанс, який дана публікація викликала в українському медіа-просторі, розміщуємо її для ознайомлення читачів.

 

Як би не критикували темпи боротьби з корупцією нинішньої влади, для мене як підприємця, вони виглядають колосальними. Уже сьогодні зроблено чимало кроків для наповнення місцевих бюджетів, для нормалізації ситуації з держзакупівлями, а значить і для поліпшення умов роботи бізнесу. Інша справа, що ініціативи Києва повільно доходять до своїх адресатів на рівні регіонів, де всіма шляхами намагаються зберегти «хлібні» місця. Втім, більшість схем не були б успішними без участі іншого боку - бізнесу. Наявні можливості розпилу бюджетних коштів ставлять підприємців перед вибором: зберегти обличчя або заробити більше.

Наприклад, особисто я вважаю, що система держзакупівель ProZorro - революційний крок щодо викорінення корупції, особливо в регіонах. Маючи здоровий скепсис, ми здивувалися, коли виграли кілька тендерів на поставку палива державним відомствам дешевше, ніж вони закуповували раніше. Втім, дивуватися довелося недовго - результати тендеру замовник оперативно розірвав, а на новому перемогла компанія, що запропонувала паливо на 2 грн / л дорожче. Інший варіант - блискуче виграти тендер за заниженою ціною, а після перемоги в кілька етапів підняти по 10% ціну до потрібного рівня.

Значить, як чиновника, так і постачальника влаштовує те, що черговий ремонт у дитячій лікарні відкладений на невизначений період.

Болюча тема - роздрібний акциз на нафтопродукти. Скоро мине півтора року як центральна влада дала регіонам можливість хоч якось залатати діри в бюджеті - збирайте! Але немає!

За своєю природою це дуже правильний податок. Так, система його нарахування не досконала, потрібно її обговорювати, виходити із законодавчою ініціативою, шукати однодумців і змінювати ситуацію. А за фактом виходить, що платити податок - моветон. Наприклад, в Полтавській області, за великим рахунком, роздрібний акциз з продажів палива в повному обсязі сплачують, крім «Автотранс», одиниці. «Прийнято таке рішення по компанії», - говорить менеджер підприємства-партнера, в рамках межемітентного обміну талонами направляє відомість на компенсацію без акцизу.

Це ринок з максимальним рівнем конкуренції і відсутність тут однакових правил відразу ж спотворює всю картину. Благий намір - наповнення місцевих бюджетів - обернувся потужної дестабілізацією конкурентного середовища. І знову вибір: або платити і торгувати в мінус, або ухилятися і щось заробляти.

Податківці не можуть вплинути? - Можуть, але тільки регіональні. Причому, оцінити суму втрат неважко - літраж проданого палива ДФС відомий. І я ставив їм це питання, але зрозумілої відповіді не отримав.

Як і від місцевої влади, які в першу чергу повинні бути зацікавлені в повній сплаті цього податку. Тобто питання знову залишається невирішеним на місцевому рівні. Очевидно, що податок потрібно реформувати, однак це питання хвилює одиниці операторів. Іншим простіше його не платити і залишатися в рівних умовах із собі подібними.

Я думаю, що на паливний ринок уже ніколи не повернуться заробітки, які там були 5-6 років тому. Сьогодні конкуренція за кожну копійку значно вище. Тому при такому рівні державного контролю сплата податків, наповнення бюджетів воюючої країни, прозоре участь у держзакупівлях - це, перш за все, справа честі.

Трохи з перебільшенням, можна сказати, що боротьба на ринку, на жаль для споживача, перемістилася з площини якості палива, чистоти туалетів і рівня обслуговування клієнта в площину пошуку лазівок в тендерах, і майстерності гри в «кішки-мишки» з державою. У «каламутній воді» зловити велику рибу простіше, тут і сперечатися нема чого. І зберегти репутацію в такій ситуації може не кожен.

Я щиро вірю, що у нашої країни велике майбутнє, але побудувати його ми можемо тільки спільними зусиллями. Насправді для цього потрібно не так багато - всього лише залишатися порядною людиною.

 

За матеріалами «Бізнес» і Oilnews

Поділитися в соц мережах
Інші новини
Програма лояльності